Мандариновий Рай та Андрій Хливнюк - Година

Вже годину сонце її захища,
І ховає у променях своїх мене,
Вже годину тому заграла зоря,
І здається ніч назавжди промине,
Назавжди промине...

Може зорі ті дивні, що палають вночі,
Її очі холодні знайдуть за вікном,
Може голос твій тихий промовить мені,
Що лунає крізь промені, лунає крізь промені,
Що лунає крізь промені...

Вже годину сонце тебе захищає,
І тримає, ховає, ламає, гукає мене,
Пам’ятаєш як тоді нам грала зоря,
І здавалось, що все назавжди, назавжди.
Може зорі це люди, які тільки будуть,
І вони не забудуть тебе і мене,
Якщо хочеш все буде, якщо справді хочеш,
Ця ніч назавжди промине.

Вже годину сонце мовчить за вікном,
І ховає у променях своїх мене,
Вже годину спрагу долаю вином,
І здається ніч назавжди промине,
Назавжди промине, назавжди промине...
Already for an hour the sun is protecting it
And he hides me in his rays
An hour ago, the star was playing
And it seems that the night will pass forever.
Forever will pass ...

Maybe the dawn of those weird, burning at night,
Her cold eyes will be found outside the window,
Maybe your quiet voice will tell me
Sounding through the rays, echoes through the rays,
Which is echoing through the rays ...

Already an hour the sun is protecting you
And he keeps, hides, breaks, cuts me,
Remember how then the star was playing
And it seemed that everything was forever, forever.
Maybe the dawns are people who will only be
And they will not forget you and me
If you want everything, if you really want
This night will pass forever.

Already an hour of the sun is silent behind the window
And he hides me in his rays
Already I am thirsty with wine
And it seems that the night will pass forever.
Forever will pass, will pass forever ...