Інкунабула - Недаремно

Недаремно

Мій сніг засипає твої сліди на піску,
Мій човен розрізав хвилі твого бажання,
Опівнічний крик мене позбавив сну
Й довіку прирік на нескінченні страждання.

Пробач, якщо зможеш, мене,
Ми цього обоє бажали
Назад часу не повернеш
Та все ж, недаремно кохали.

По собі лишили зім’яті сліди у траві,
Обіймами вітру голі тіла обпікали,
Себе запитали, невже ми досі живі,
Як в ритмі сердець нас хвилі востаннє гойдали.

Вже більше не чути твого серця стук
А моє тремтить, до болю тремтить, як згадаю,
Як стиглими вишнями тебе годував із рук,
Я тут, а ти – там, і ніхто мене не чекає. Not for nothing

My snow is falling behind your tracks on the sand,
My boat cut the waves of your desire,
The midnight scream made me sleep
It's forever for nothing endless suffering.

Sorry, if you can, me
We both wanted it
You will not return the time back
But still, they loved nothing.

The traces of the grass were left in their own right,
The bruises of the body burned with winds
We were asked if we are still alive
As in the rhythm of our hearts, the waves were lasting for the last time.

No more heard your heart knock
My trembling, trembling with pain, as I recall
How did you feed rattled cherries from your hands?
I'm here, and you are there and nobody is waiting for me.