Христина Соловій - FORTEPIANO

Часом буває щось тягне немов магнітомТуди, де навіть місяць ніколи не світить.І тільки ти знаєш ту п'яту сторону Світу,Де ми з тобою були, а потім розтанули.Жаль холодом, не кришталь за столом дзвенить, тремтить.Чуєш нутром, як печаль у мені мовчить.Трохи пекло, як ділили на двох усе тепло.Ніжно цілуй, не зруйнуй моє доміно.І від твого форте було мені п'яно,Я гарячим воском для тебе стала.Та любов, як пісня - завтра буде пізно;Холодно чи тепло - ми з тобою різні.Від твоїх слів виростають на вікні крижані квіти.Як би мені та самій не зледеніти.Щось з тобою зимно - мені вже все одно;Тільки не ламай, не зруйнуй моє доміно.І від твого форте було мені п'яно,Я гарячим воском для тебе стала.Та любов, як пісня - завтра буде пізно;Холодно чи тепло - ми з тобою різні.І від твого форте було мені п'яно,Я гарячим воском для тебе стала.Та любов, як пісня - завтра буде пізно;Холодно чи тепло - ми з тобою різні.Холодно чи тепло ми з тобою різні.